Були такі чудові цукерки в давні-давні часи. Вірніше, не цукерки були надзвичайно чудовими, а коробка. Помпезна, величезна, з яскравою лаковою картинкою. Панянка в мереживному фартушку годує цукерками собачку.
А в коробці, коли відкриєш, спочатку прошарок з оксамитового паперу. Потім – з гофрованого білого паперу. А потім з тонкого цигаркового, рожевого або блакитного. А вже під цими покривалами лежать в золотистих гніздах цукерки.
І кожна цукерка в чарівному фантику з яскравим малюнком і витіюватим написом. Під фантиком знову цигарковий папір. А під нею – срібляста тонка фольга. Ось під фольгою вже і сама цукерка. Як це вишукано і чудово! Справжній витвір мистецтва!
Тепер грубо скажу. Вага цукерок – сто грамів. А всіх цих прикрас паперових і картонних – півкіло. Це красиво, звичайно. Естетично. Це надає більш витончений смак шоколаду. Тільки все це коштує грошей. А потім летить у смітник. Або зрідка зберігається для нащадків і для музеїв.
Так от, приходять часи, коли за упаковку люди платити не будуть. За картинку, гофрований папір і за фантики. Люди будуть платити за чисту вагу шоколаду. Скільки його там є.
Багато хто робили упор на упаковку спеціально, щоб приховати справжню вагу цукерок. Картон і папір дешевше шоколаду, правильно? І людина з грошима розуміла, що платить за коробку, за картинку, але це було неважливо. Були гроші.
А зараз грошей немає. Тимчасово мало, як казав один художник. І покупці будуть прискіпливо вираховувати вагу цукерок. Та й не до цукерок їм буде.
У мемуарах часів Громадянської війни описано, як аристократичні панянки на підборах і з муфточками приходили за американськими благодійними посилками. Голод був і розруха. І тоненькими голосками запитували: “А жири будуть?”,- масло і тушонка, ось що називали словом «жири».
І засмучувалися, коли замість жирів були цукерки. Жири врятують від голоду, а солодощі – не дуже … і брудні консервні банки з маслом і свининою цінувалися вище шоколаду в красивій упаковці.
Важкі часи здирають упаковку з товару. І люди платять за чисту вагу. Тому першими підуть ті, хто продавав розкішні коробки взагалі без цукерок. А за ними – ті, хто мало цукерок клав, маскуючи це папером і фольгою.
Часи, коли платили за упаковку, пройшли. Розкішний офіс, назва бренду, витончені крапельки устричного соусу у вигляді візерунка на крихітному шматочку риби, туманні тренінги з саморозвитку, Трансерфінг реальності і просто демонстрація себе, красивого, для отримання прибутку відходять у минуле. Платити не будуть. Баста.
Платити будуть за продукт. За конкретний результат. Не за філософствування, а за конкретні поради і досвід життя. За практичне, просте і ситне. За поживне. За “жири”. Якщо в обгортці нічого немає – нічого не заплатять. Не до золотистої фольги зараз.
Тому треба чесно сказати – є у вашій коробці цукерки? Скільки їх в грамах? Ось за це і платитимуть у важкий час. За необхідне і поживне. Хто це ще не зрозумів, зрозуміють дуже скоро.
…А пишні коробки з цукерками ще повернуться, звичайно. І будуть нарозхват.
Але дуже не скоро…
