Надя переїхала в цей будинок близько трьох років тому разом з донькою Танечкою. Дівчинці тепер уже було чотири роки. Тато її після розлучення в житті дитини не брав участі, і Надя справлялася з вихованням дитини одна, як могла. У невеликій затишній однушці вона вмістила всі перевезені із спільної з чоловіком квартири меблі. Потихеньку життя налагодилося і все пішло своєю чергою.
Надя часто гуляла з дівчинкою на дитячому майданчику у дворі. Новенька, побудована аж за розпорядженням самого мера майданчик притягувала і матусь з сусідніх дворів. Тому, коли до Наді підійшла незнайома молода жінка з маленькою дитиною в колясці, то та зовсім не здивувалася. Зав’язалася невимушена розмова і поступово дівчата стали спілкуватися. Надя і розповідати про себе не дуже хотіла, та й майже не вдавалося вставити слова між розповідями балакучої Каті. Так і проходили прогулянки, Катя розповідала про свої складнощі і скаржилася на життя, а Надя слухала. Іноді її не покидало відчуття, що вона десь раніше Катю бачила, але не могла згадати де саме.
Через пару тижнів Катя завела з нею серйозну розмову. “Ось скажи мені, Надя, навіщо жити з чоловіком заради дитини? Адже марно це, все одно він не любить і не буде любити більше ” -навіщось з натиском вимовила Катя. Надя здивувалася, але виду не подала. Після хворобливого розлучення з поділом майна і свинським ставленням колишнього чоловіка до їх спільної дочки спілкуватися на такі теми їй не хотілося. Але Катя продовжила: “Адже не втримаєш ти його дитиною! Віддай його мені, у нас любов вже два роки, ось і синок від нього у мене. А ти як-небудь так проживеш, адже не любить він тебе. Сам розповідав, що живе з тобою тільки заради доньки”.
Тут Надя зовсім сторопіла. “Ти про кого?”- запитала вона Катю. “Не прикидайся дурепою! Віддай мені свого чоловіка! Я Владика дуже люблю, між іншим! І дитина у нас. Якби не ти, він давно на мені одружився б, він так і сказав!”. Тут Надя взагалі і не знала, що подумати, так як колишнього чоловіка її звали Саша, а Владиків знайомих у неї і зовсім не було. Хоча… Тут-то Надя і згадала, де вона бачила цю дівчину. Це ж з нею зустрічався хлопець із сусідньої квартири Владислав.
Як виявилося, горе-ловелас наплів з три короби закоханій в нього Каті, що радий би з нею одружитися, але не може, так як вже одружений. А в якості дружини показав Каті одного разу Надю, що поверталася з магазину з покупками. Адже і двері притримав і сумки допоміг донести. Хто б знав, що не просто так напад великодушності напав на сусіда, а «на публіку» він грає. Надя і забула про той випадок вже, а тут довелося згадати. “ААА, Владик, значить…”- розсміялася Надя і показавши рукою на так “вчасно ” з’явившогося у дворі хлопця сказала:”Та не чоловік він мені, а просто сусід. Так що дарую, забирай!”.
